Чи свідчать архівні документи, оприлюднені російським міністерством оборони, про "криваві масові злочини і звірства українських націоналістів щодо свого народу"? Ні, НЕ свідчать: у паперах немає імен винних чи підозрюваних, як і інформації про розслідування, суди і вироки. Відтак, використання узагальнених характеристик "бандерівці", "націоналісти" - голослівне. За оцінкою Олесі Ісаюк з Центру досліджень визвольного руху, тільки в двох документах йдеться про звірства, які теоретично могли бути скоєні повстанцями. Але такі звірства не були стандартною практикою підпілля, а швидше окремо взятими випадками садизму. Також не можна виключати діяльність "легендованої боївки" (перевдягнених енкаведистів) - способу дискредитації українського визвольного руху, до якого часто вдавалася радянська влада. Негативний образ українського повстанця, над яким Радянський Союз працював майже 80 років, Росія використовує для виправдання війни проти України, заявляючи, що вона тут проводить "денацифікацію".
Російське міністерство оборони виклало на окремому сайті (архівовано тут) і у своїх акаунтах в соцмережах документи зі свого архіву і стверджує, що вони говорять про "криваві масові злочини і звірства українських націоналістів щодо свого народу, які злочинний київський режим останніми роками навмисне відправляв у забуття".
Ось як виглядав пост у Twitter:
(Джерело: скріншот з сайту https://twitter.com, зроблений 5 квітня 2022 року о 19:12 UTC)
Публікуючи ці документи, російська влада намагається провести паралелі між подіями 80-річної давнини і війною проти України 2022 року. Слоган проекту - "Перемогли тоді, переможемо і зараз". Для виправдання своїх військових дій Росія експлуатує десятиліттями виплеканий негативний образ українських повстанців ("бандерівців"), стверджуючи, що саме вони прийшли в Україні до влади і що Україна потребує "денацифікації" і навіть "деєвропеїзації". "Дебандеризації буде самої по собі недостатньо для денацифікації - бандерівський елемент є лише виконавцем і ширмою, маскуванням для європейського проєкту нацистської України, тому денацифікація України - це її неминуча деєвропеїзація", - написано в статті "Що Росія має зробити з Україною" московського політтехнолога Тимофія Сєргєйцева на державному російському інформагентстві "РИА. Новости".
На прохання Lead Stories докторка гуманітарних наук Олеся Ісаюк, наукова працівниця Центру досліджень визвольного руху і "Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" прокоментувала, про що саме, за її оцінкою, йдеться в оприлюднених документах, і чи справді фігурантами тих подій могли бути українські повстанці з ОУН-УПА.
Документ: Доповідь наркома внутрішніх справ СССР Л.Берії від 19 січня 1942 року
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 25 березня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, у доповіді Берії йдеться про створення німецьким командуванням "української армії" на окупованій частині України.
Олеся Ісаюк:
Судячи з опису дій і контингенту вербованих, насправді йдеться про практику вербування військовополонених Червоної армії у {німецьку окупаційну - Lead Stories} поліцію та допоміжні частини, які потім використовувалися у різних цілях - починаючи від суто поліцейських завдань і закінчуючи охороною концтаборів (зокрема, Белжеца та Аушвіцу). Також суттєва частина таких військополонених потрапила до РОНА (Русская освободительная народная армия, відома ще як "бригада Камінського") та РОА (Русская Освободительная армия, "власовці").
Документ: Доповідна записка начальника Українського штабу партизанського руху "Об активных действиях бандеровцев на Волыни в контакте с немцами против Красной Армии и советских партизан" від 10 травня 1944 року
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 8 квітня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, тут нібіто йдеться про постачання німцями загонам УПА продуктів, зброї та німецького обмундирування.
Олеся Ісаюк:
Насправді йдеться про один з випадків, коли взамін за відносний нейтралітет відносно німців останні "розраховувалися" амуніцією та зброєю. Логіка повстанців була проста: зберегти сили і накопичити боєприпаси перед зіткненням із сильнішим ворогом. Ні про яку тісну співпрацю не йшлося, більше того, згадуваний у документі Клим Савур, він же Дмитро Клячківський, був покараний за самовільні переговори з німцями, кількох повстанських командирів за це саме розстріляли. У той же час - тобто перша половина 1944 року - тривали напружені бої проти німців у Галичині та Карпатах.
Акт комісії 1-го дивізиону 206-го гвардійского артилерійского полку від 11 квітня 1944 року
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 8 квітня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, тут засвідчено факт масового розстрілу українськими націоналістами понад сотні мирних мешканців села Нова-Брикуля Струсівского району Тарнопольскої області.
Олеся Ісаюк:
Хронологія подій радше нагадує дії підпорядкованих німцям поліцейських частин, які справді могли виганяти цивільних на будівництво фортифікаційних споруд. Сумнівно, що це були повстанці, які просто не потребували чогось подібного від населення.
Документ: Політдонесення начальника політуправління Київського воєнного округа "Про наліт банди націоналістів-бандерівців на районний центр Городниці Житомирської області" від 6 лютого 1945 року
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 25 березня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, "бандити спалили будівлі воєнкомату, НКВС, НКГБ, Райвиконкома, пошти, нарсуду, бази Райспроживсоюзу, пошкодили будівлі відділення Госбанку СРСР, райгазети і промкомбінату". В боях загинули 8 і було поранено 7 охоронців цих закладів.
Олеся Ісаюк:
Такого роду атаки УПА на опорні пункти радянської влади в райцентрах були звичайною річчю восени-взимку 1944 - 1945 року. Фактично тривала фронтова війна, і випадки таких атак фіксуються по всій Західній Україні.
Документ: Політдонесення начальника політичного управління Прикарпатського воєнного округа "Про бандитські дії українських націоналістів у районі дислокації військ округу" та Політдонесення обласних воєнкоматів взимку-навесні 1944-1945 гг.
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 25 березня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, в донесеннях відзначено багато випадків розправи над колишніми "бандитами, які прийшли з повинною", а також про вбивства родин представників місцевих партійно-адміністративних органів.
Олеся Ісаюк:
Тут ідеться про випадки протидії радянській тоталітарній машині на низовому рівні. СРСР часто використовував або намагався використати як агентів фахівців, присланих з Центральної та Східної України. У разі провалів підпілля у регіоні, де були такі фахівці на рівні сіл, вони нерідко ставали першими підозрюваними. Отож, випадки убивства цих людей час від часу траплялися, і, аби визначити, маємо справу з покаранням агентів чи трагічною помилкою, треба розбирати кожен випадок окремо.
Запровадження стандартного для СРСР адміністративного устрою сіл, з сільрадами та колгоспами, відбувалося насильницьки щодо населення і становило загрозу для підпілля. Кожен осередок офіційної влади був опорним пунктом для НКВД та армійських загонів. У такій ситуації голів та секретарів сільрад вважали колаборантами, і вбивство представника влади було покаранням за колаборацію.
Ще одною групою, яка виділяється серед вбитих, є "бандити, які вийшли за амністією". Підпілля активно використовувало амністії, які оголошувала влада, щоб безболісно позбутися зі своїх рядів тих, хто зі стану здоров'я чи родинних обставин не міг надалі перебувати у підпіллі. Ті, хто виходив із підпілля самовільно, в обмін на амністію могли повідомити органам про діючих підпільників, лінії зв'язку, командирів та подібне. Такі повідомлення тлумачилися, як зрада, і відповідно каралися.
Такого роду логіка і практика дій відносно представників влади на низовому рівні та самовільно легалізованих членів підпілля є характерною для підпілля як такого, незалежно від часу та регіону.
Що є до випадків катувань перед смертю, які фіксуються у окремих випадках, то слід зауважити, що вони не були стандартною практикою підпілля. Також не можна виключати діяльність "легендованої боївки", коли службовці НКВД, переодягнені у повстанців, нападали на цивільні поселення і творили такі криваві розправи, чи окремо взятого випадку садизму, який може трапитися практично у кожній організації чи армії.
Документ: Акт про звірства українських націоналістів-бандерівців у селі Могильниці Будановського району Тарнопольської області від 7 червня 1945 року
(Натисніть для збільшення. Джерело: скріншоти з https://zapravdu.mil.ru/, зроблені 25 березня 2022 року)
Як стверджується на сайті https://zapravdu.mil.ru/, "нелюдську жорстокість виявляли бандерівці у 1944 році до мирного населення села Могильниці, чималу частину яких становили поляки".
Олеся Ісаюк:
Цей документ має цікаву історію обнародування. Його витягнули на світ божий улітку 2008 року, якраз під черговий сплеск теми Волинського конфлікту: саме минала 65-та річниця, і ультраправі кола у Польщі активно педалювали прийняття семйової постанови про злочинність українського націоналізму, чого тоді вдалося уникнути. Також прикметне безапеляційне ствердження, що йдеться саме про "українських націоналістів".
Список загиблих і характер ушкоджень змушує сумніватися у тому, що злочинцями були саме загони УПА - як і загони Армії Крайової та інших польських партизанських з'єднань. Насамперед, серед загиблих є і поляки, і українці - а це нехарактерно для етнічного характеру того протистояння. Вірогідніше, що селяни стали жертвами або кримінальної банди, або "легендованої боївки", коли переодягнені у повстанців енкаведисти чинили такі криваві розправи.
